ОСНОВНІ ЗАДАЧІ ВСТУПНОГО ІСПИТУ
Метою вступного іспиту є оцінка рівня теоретичних знань і умінь, які абітурієнт отримав підчас навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр енергетики”.
Кожний екзаменаційний білет містить тестові питання та практичні завдання за програмою вступного іспиту, яка наведена нижче.
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВСТУПНОГО ІСПИТУ
Прийом вступного іспиту по спеціальності здійснюється фаховою екзаменаційною комісією.
Вступній іспит проводиться у письмовій формі, відповідно до затвердженого приймальною комісією графіку. Тривалість вступного іспиту – до трьох годин.
Перед вступним іспитом проводиться консультація, на якій абітурієнтам надають відповіді на окремі питання програми вступного іспиту.
Результати вступного іспиту оголошуються приймальною комісією на наступний день.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ВСТУПНОГО ІСПИТУ
1. КОМПРЕСОРИ
1.1. Поршневі компресори
1.1.1. Класифікація поршневих компресорів.
1.1.2. Основні рівняння компресорних машин.
1.1.3. Фізична та технічна роботи стиснення компресора.
1.1.4. Теоретичні процеси стиснення поршневого компресора
(ізотермічний, адіабатний, політропічний).
1.1.5. Порівняння теоретичних процесів стиснення
1.1.6 Робочий процес дійсного поршневого компресора.
1.1.7. Мертвий об’єм циліндра і його вплив на продуктивність поршневого
компресора.
1.1.8. Гранична та припустима об’ємна межа стиснення газу в одному
ступеню..
1.1.9. Втрати тиску газу і їх вплив на продуктивність і економічність
компресора.
1.1.10 Вплив теплообміну при всмоктуванні на продуктивність
поршневого компресора.
1.1.11 Втрата об’ємної продуктивності через нещільності.
1.1.12. Коефіцієнт подачі поршневого компресора. Чинники, що
впливають на коефіцієнт подачі.
1.1.13. Особливості процесів стиснення і розширювання з мертвого
об’єму. Показники політроп процесів.
1.1.14. Температурна межа стиснення газу в одному ступіню.
1.1.15. Індикаторна потужність поршневого компресора. Визначення
потужності по індикаторній діаграмі компресора.
1.1.16. Середній індикаторний тиск поршневого компресора.
1.1.17. Визначення потужності компресора по його індикаторній діаграмі.
1.1.18. Вплив режимних параметрів на величину роботи, що витрачається.
1.1.19. Вплив втрати тиску газу при всмоктуванні і нагнітанні на об'ємні і
енергетичні показники поршневого компресора.
1.1.20. Режим максимальної потужності поршневого компресора.
1.1.21. Обробка індикаторної діаграми реального компресора. Визначення
неполадок в роботі поршневого компресора по його індикаторній
діаграмі.
1.1.22. Енергетичні коефіцієнти поршневого компресора.
1.1.23. Особливості стиснення газів до високих тисків.
1.1.24. Часний коефіцієнт стискальності.
1.1.25. Робота стиснення реальних газів.
1.1.26. Багатоступінчасте стиснення. Причини переходу до
багатоступінчастого стиснення.
1.1.27. Мінімальна робота стиснення в багатоступінчастому теоретичному
поршневому компресорі.
1.1.28. Потужність багатоступінчастого поршневого компресора.
1.1.29. Вплив числа ступенів на величину поршневої сили
багатоступінчастого поршневого компресора.
1.1.30. Динаміка поршневого компресора. Сили, які діють у кривошипно-
шатунному механізмі поршневого компресора.
1.1.31. Сили інерції частин, що здійснюють обертальний рух.
1.1.32. Сили інерції частин, що здійснюють зворотно-поступальний рух.
1.1.33. Діаграма сумарних поршневих сил.
1.1.34. Тангенціальна діаграма поршневого компресора. Визначення
ефективної потужності компресора по тангенціальній діаграмі.
1.1.35. Побудова діаграми радіальних сил поршневого компресора..
1.1.36. Маховий момент поршневого компресора.
1.1.37. Урівноваження сил інерції поршневого компресора.
1.1.38. Регулювання продуктивності поршневих компресорів. Загальні
положення.
1.1.39. Регулювання продуктивності одноступінчастих поршневих
компресорів.
1.1.40. Регулювання продуктивності багатоступінчастих поршневих
компресорів.
1.1.41. .Регулювання продуктивності поршневого компре сора
підключенням додаткового мертвого об'єму ( одно- і
багатоступінчастих компресорів).
1.1.42. Регулювання продуктивності поршневого компре сора дією на
клапани.
1.1.43. Способи плавного регулювання продуктивності поршневого
компресора.
1.1.44. Урівноваження компресора з просторовим розташуванням
циліндрів.
1.1.45. Урівноваження однорядного і дворядного вертикального
компресора.
1.1.46. Вітчизняні і закордонні фірми на ринку холодильної техніки.
1.2.47. Підбір компресорів для двоступінчастого стиску.
1.2.48. Підбір компресорних агрегатів для холодильних машин.
1.2.49. Холодильні компресори для низькотемпературної холодильної
машини.
1.2.50. Холодильні компресори для середньотемпературної холодильної
машини.
1.2. Відцентрові та осьові компресори
1.2.1. Основні характеристики і області застосування турбокомпре- сорів
1.2.2. Принцип дії динамічних компресорів.
1.2.3. Класифікація турбокомпресорів по тиску, продуктивності, холодоп
родуктивності, по конструктивному виконанню і типу приводу
1.2.4. Переваги і недоліки лопаткових компресорів по відношенню до
поршневих.
1.2.5. Рівняння кількості руху і моментів кількості руху турбокомпресорів.
1.2.6. Рівняння енергії у відносному русі.
1.2.7. Рівняння енергії у абсолютному русі осьового компресора.
1.2.8. Повні параметри потоку або параметри гальмування.
1.2.9. Процес стиснення газу у ступені турбокомпресора у T- S або
І – Р діаграмі.
1.2.10. Профіль. Конструктивні та газодинамічні параметри профілів.
1.2.11. Грати кругові та кільцеві. Конструктивні та газодинамічні
параметри грат.
1.2.12. Класифікація грат профілів.
1.2.13. Безрозмірні параметри відцентрового компресора.
1.2.14. Внутрішній, ефективний і механічний ККД турбокомпресора.
1.2.15. Принцип роботи і конструктивне виконання відцентрового
компресора.
1.2.16. Газодинамічний ККД турбокомпресора.
1.2.17. Ступінь підвищення тиску в ступені відцентрового
компресора.
1.2.18. Конструктивні виконання робочого колеса і лопаток
відцентрового компресора.
1.2.19. Трикутники швидкостей робочого колеса відцентрового
компресора.
1.2.20. Вплив кінцевого і нескінченного чисел лопаток на рух газу у
між лопатковому каналі робочого колеса відцентрового компресора.
1.2.21. Трикутники плину на виході робочого колеса при розгляді
струму з утворенням осьового вихра (розгляд по Стодолі).
1.2.22. Аналіз розподілу відносної швидкості на тиск у
міжлопаточному каналі робочого колеса.
1.2.23. Аналіз плину у міжлопаточному каналі робочого колеса
відцентрового компресора.
1.2.24. Типи лабіринтів у турбокомпресорі і розподіл тиску між
перетинами.
1.2.25. Залежність тиску від продуктивності у турбокомпресорі при
різних углах виходу лопаток робочого колеса.
1.2.26. Визначення маси газу, що перетікає у останньому гребені
лабіринтового ущільнення при до критичному перепаді тиску.
1.2.27. Визначення витрати газу у останньому гребені лабіринтового
ущільнення при понад критичному відношенні тисків.
1.2.28. Визначення тиску перед останнім гребенем лабіринтового
ущільнення.
1.2.29. Визначення відносного коефіцієнта втрат маси газу через
лабіринтове ущільнення.
1.2.30. Нестійкість роботи компресора. Помпаж.
1.2.31. Причини виникнення автоколивань у межі турбокомпресора.
1.2.32. Чим обумовлено виникнення помажу.
1.2.33. Призначення та принцип дії антипомпажного клапану.
1.2.34. Стійка і нестійка гілки сумісної роботи мережі і турбокомпресора.
1.2.35. Вхідний пристрій турбокомпресора. Визначення параметрів потоку
на вході та виході з пристрою.
1.2.36. Вплив швидкостей струму у вхідному пристрої відцентрового
компресора на гідравлічні втрати та числа Маха.
1.2.37. Визначення параметрів струму на виході з робочого колеса
відцентрового компресора.
1.2.38. Розподіл плину у зазорах між робочим колесом та корпусом
відцентрового компресора.
1.2.39. Безлопатковий дифузор. Визначення параметрів струму на виході з
дифузора.
1.2.40. Лопткови дифузор турбокомпресора. Визначення параметрів
струму.
1.2.41. Порівняння лопаткового та без лопаткового дифузорів
турбокомпресора при використанні їх в однакових умовах.
1.2.42. Інтенсифікація плину у буз лопатковому дифузорі.
1.2.43. Класифікація дифузорі.
1.2.44. Розподіл радіальної швидкості у каналі без лопаткового дифузора
та що впливає на неї.
1.2.45. Зворотний направляючий апарат, його призначення та параметри
струму на виході.
1.2.46. Основні типи равликів турбокомпресорів. Визначення параметрів
струму.
1.2.47. Дійсні характеристики залежності потужності від продуктивності
турбокомпресорів.
1.2.48. Причини переходу до багатоступінчастого стиску компресорів.
Визначення числа ступенів стиску турбокомпресора.
!.2.49. Осьове зусилля, що діє на ротор турбокомпресора. Розрахунок
розвантажувального поршня.
1.2.50. Понятт про критичне число обертів ротора турбокомпресора.
1.2.51. Причини виникнення резонансу при обертанні ротора
турбокомпресора.
1.2.52. Визначення амплітудної частотної характеристики ротора
турбокомпресора.
1.2.53. Визначення критичного числа обертів вала (формула В.Ф.Ріса).
1.2.54. Вибір числа обертів гнучкого та жорсткого вала ротора турбокомп
ресора.
1.2.55. Принцип дії осьового компресора.
1.2.56. Основні елементи осьового компресора та їх призначення.
1.2.57. Характеристика компресора та мережі. Сумісна точка, робоча лінія
та область сумісної роботи.
1.2.58. Універсальна та розмірна характеристика компресора.
1.2.59.Пералельне та послідовне з’єднання елементів мережі та розрахунок
їх параметрів.
1.2.60. Паралельне та послідовне з’єднання турбокомпресорів та розраху
нок їх параметрів.
1.2.61. Особливості систем змащення турбокомпресорів.
Рекомендована література
1. Чумак І.Г., Чепурненько В.П., Лагутін А.Ю., Лар’яновський С.Ю., та ін., Підручник ред. докт. техн. Наук, проф. І.Г. Чумака. 4-е вид. переробл. І доп. Одеса., Друк. 2008. том 2. 145 с.
2. Френкель М.И. Поршневые компрессоры.– Л.: Машиностроение, 1969. – 744 с.
3. Пластинин П.И Поршневые компрессоры. Том 1.-М.”Колос”.2000.-455 с.
4. Пластинин П.И.Теория и расчёт поршневых компрессоров.М.1987.-271 с.
5. Чистяков Ф.М. Центробежные компрессорные машины», Машиностроение. М.: 1969. - 328 с.
6. Епиифанова В.И. «Компрессорные и расширительные турбомашины радиального типа», Машиностроение, М.: 1984. - 376 с.
7. Селезнев К.П. «Теория и расчет турбокомпрессоров». Машиностроение, Львов: 1986. - 392 с.
Зразки екзаменаційних завдань
1 рівень
1.Укажіть вираження, що визначає об'ємний коефіцієнт подачі
поршневого компресора λс.
1) 2) 3) 4) 5)
2.Виберіть формулу для визначення коефіцієнта, що враховує втрату продуктивності щабля багатоступінчастого компроессора через шкідливий теплообмін при усмоктуванні
1) λW і= 0.01 (εі – 1 ); 2) λW і= 1 – 0.1 (εі – 1 ); 3) λW = 1 – 0.001 (εі – 1 ); 4) λW і= 1 + 0.01 (εі – 1 ); 5) λWі= 1 – 0.01 (εі– 1 )
3.Чому дорівнює сумарна поршнева сила, що діє на кривошипно-шатунний механізм поршневого компресора?
1) Рсумм= Рг -Is +Ртр; 2) Рсумм= Рг+IsΙ +Ртр; 3) Рсумм= Рг+IsΙΙ +Ртр;
4) Рсумм= Рг+Is +Ртр; 5) Рсумм= Рг+Is -Ртр.
4.Рівняння енергії у відносному русі вздовж лінії струму у каналі робочого колеса при відсутності тертя має вигляд:
1) 2)
3) 4)
5)
5.При виході струму із каналу робочого колеса виникає нерівномірний розподіл швидкостей тому що:
1) виникають однакові умови у суміжній верстві струму на робочому і неробочому перетинах лопатки, не діють сили тертя і сили Коріоліса;
2) виникають тільки сили Коріоліса; 3) виникають тільки сили Коріоліса і однакові умови течії газу у суміжній верстві струму на перетинах лопатки; 4) виникають тільки сили Коріоліса, сили тертя і неоднакові умови течії у сміжній верстві струму на робочому і неробочому перетинах лопатки;
6.Як по Степанову рухається тиск за робочим колесом перед лабірінтним ущильненням:
1) ; 2) ;
3) ; 4) ;
5) ;
11 рівень
7.Визначити індикаторну потужність поршневого компресора, що всмоктує 1м3/ с повітря й стискаючи його від початкового тиску Р1=150 кПа до кінцевого тиску Р2 = 1200 кПа; еквівалентний показник політропи стиску n с = 1,25.
8.Визначити відносну швидкість струму при вході на лопатки робочого колеса, якщо відомо 86 м/с; =28 град.
2. ТЕХНІЧНА ТЕРМОДИНАМІКА
1. Характеристичні рівняння стану та методи їх узагальнення. Термодинамічна поверхня та квазістатичний процес. Діаграми стану речовини та їх практичне застосування.
2. Внутрішня енергія та її особливості. Теплота та робота як форми передачі енергії. Узагальнена робота. Деформаційна робота та її графічне зображення в p – v діаграмі.
3. Перший закон термодинаміки як закон збереження та перетворювання енергії термомеханічних систем. Аналітичні форми запису першого закону та основні формулювання. Круговий процес та принцип еквівалентності тепла та роботи.
4. Функції процесу та функції стану в технічній термодинаміці.
5. Теплоємність речовини як функція процесу. Теплоємність ідеального газу. Рівняння першого закону через окремі похідні.
6. Перший закон термодинаміки для стаціонарного потоку . Ентальпія. Технічна робота. Графічне зображення технічної роботи в діаграмі p – v
7. Фізичні уявлення про різний агрегатний стан речовини. Ідеальний газ та його особливості. Закони ідеального газу. Рівняння стану ідеального газу. Властивості внутрішньої енергії та ентальпії ідеального газу.
8. Ентропія ідеального газу. Теплова діаграма Т- s та її властивості.
9. Реальний газ та його особливості. Граничні криві. Насичена рідина та насичена пара. Рівень сухості пари. Критична точка.
10. Аналіз процесу пароутворення. Волога насичена пара. Рівняння Клапейрона – Клаузіуса для фазового переходу. Діаграми p – v Т- s та їх використання.
11. Проблема теплового двигуна. Необхідні та достатні умови для реалізації циклічних процесів. Поняття оборотних та необоротних процесів. Нерівновага, як джерело необоротності.
12. Формулювання другого закону. Еквівалентність різних формулювань.
13. Оборотний цикл Карно та його особливості. Теорема Карно та висновки з неї. Інтеграл Клаузіуса та поняття ентропії. Абсолютна термодинамічна температура та термодинамічна шкала Кельвіна. Об’єднане рівняння першого та другого законів. «Золоте правило термодинаміки».
14. Другий закон термодинаміки для необоротних процесів. Інтеграл Клаузіуса для необоротних процесів. Принцип зростання ентропії системи в реальних процесах.
15. Оборотні цикли термотрансформаторів тепла. Коефіцієнти перетворювання енергії (термотрансформації). Цикли прямі та зворотні. Рівень термодинамічної досконалості системи. Відношення робіт розширення та стиснення оборотного циклу, як критерій рівню термодинамічної досконалості циклів.
16. Загальні застави дослідження термодинамічних процесів. Аналіз ізобарного, ізохорного, ізотермічного та адіабатного процесів з ідеальним та реальним газами. Розрахунок енергетичних ефектів та графічне зображення процесів в діаграмах стану p – v, Т- s, h – s.
17. Політропічні процеси з ідеальним газами та їх аналіз . Аналіз процесів в газових компресорах.
18. Аналіз процесу адіабатного дроселювання. Теоретичні засади та практичне використання.
19. Диференційний та інтегральний ефекти Джоуля – Томсона. Температура інверсії та крива інверсії. Графічне відображення процесу в діаграмах стану.
20. Суміші ідеальних та реальних газів. Вологе повітря та його властивості. Діаграма h – d вологого повітря.
21. Термодинаміка стаціонарного потоку. Практичне використання в енергетичних та холодильних системах. Рівняння нерозривності потоку. Взаємне перетворювання потенційної та кінетичної енергій в соплах та дифузорах. Швидкість потоку на виході із сопла.
22. Аналіз процесів витікання газу та пари в соплах. Критична швидкість. Сопла та дифузори Лаваля. Критерій Маха. Вплив сили тертя на швидкість.
23. Перетворення теплової енергії в механічну за допомогою циклічних процесів. Практична недоцільність використання циклу Карно.
24. Цикли паросилових установок. Цикл Ренкіна – основний цикл теплової енергетики. Схема та графічне відображення в діаграмах стану. Методи підвищення термічного коефіцієнту корисної дії. Подвійний перегрів пари.
25. Регенерація тепла , як загальний метод підвищення коефіцієнтів термотрансформації циклів. Регенеративний цикл Карно.
26. Регенерація теплоти в циклі Ренкіна. Теплофікаційні , паро газові та бінарні цикли теплосилових установок.
Рекомендована література
- Булянда О.Ф. Технічна термодинаміка. / К., Техніка, 2006-315.
- Петраш В.Д., Нікульшин Р.К., Морозюк Т.В., Кравченко. Термодинаміка у задачах і розв’язаннях. /О., ВМВ., 2007-207 с.
- Кириллин В.А., Сычев В.В., Шейдлин А.Е. Техническая термодинамика ./ М., Машиностроение, 1983. – 472 с.
- Гуйго Э.Н. и др. Теоретические основы хладотехники. Термодинамика./ М., Машиностроение, 1986.
- Биляев Н.М. Термодинамика .- К.: Вища шк. Головне изд-во: 1987. – 344 с.
3. ТЕПЛОМАСООБМІН
1. Теплопровідність. Механізм передавання тепла теплопровідністю. Градієнт температури. Закон Фур’є. Тепловий потік, щільність теплового потоку. Коефіцієнт теплопровідності. Диференційне рівняння теплопровідності. Умови однозначності.
2. Стаціонарна теплопровідність в однорідній плоскій, циліндричній та сферичній стінках. Тепловий потік у багатошаровій стінці.
3. Теплопровідність в ребрі. Коефіцієнт ефективності ребра. Тепловий потік від поверхні ребра,ребристої стінки.
4. Теплопровідність при нестаціонарному режимі. Зовнішня і внутрішня задача теплопровідності. Регулярний режим охолодження (нагрівання).
5. Конвективний теплообмін. Вільний і вимушений рух рідини. Товщина граничного шару. Числа і рівняння подібності.
6. Тепловіддача при русі рідини вздовж плоскої поверхні. Тепловіддача при поперечному обтіканні одиночних труб і трубних пучків.
7. Тепловіддача при вимушеній течії рідини в трубах і каналах. Ділянка гідродинамічної стабілізації. Ламінарний, турбулентний і перехідний рух.
8. Тепловіддача при вільному русі рідини. Тепловіддача в необмеженому просторі. Визначальний розмір тіла. Тепловіддача в обмеженому просторі. Теплообмін при кипінні рідини. Об’ємне і поверхневе кипіння. Бульбашковий і плівковий режим кипіння. Залежність теплового потоку від величини температурного напору. Відривний діаметр бульбашки. Коефіцієнт тепловіддачі при бульбашковому кипінні у великому об’ємі.
9. Теплообмін при конденсації пари. Плівкова і крапельна конденсація. Визначення товщини плівки конденсату і локального значення коефіцієнта тепловіддачі. Вплив перегріву і вологості пари. Вплив стану поверхні. Вплив швидкості і напрямку руху пари на коефіцієнт тепловіддачі.
10. Теплообмін випромінюванням. Види променевих потоків. Абсолютно чорне тіло, сіре тіло. Основні закони теплового випромінювання- закон Планка, закон Стефана-Больцмана, закон Кірхгофа. Променевий тепловий потік. Середні кутові коефіцієнти випромінювання. Теплообмін випромінюванням при наявності екранів.
11. Теплообмінні апарати. Види теплообмінних апаратів.Види та порядок теплового розрахунку. Середній температурний напір.Коєфіцієнт теплопередачі. Порівняння прямотоку з протитоком.
Рекомендована література.
- Погорєлов. А.І. Тепломасообмін (основи теорії і розрахунку). Львів, Новий Світ-200, 2000. – 140 с.
- Лабай В.Й., Тепломасообмін., Львів: Тріада плюс 2004. – 260 с.
-
Исаченко В.П., Осипова В.А., Сукомел. А.С.
Теплопередача. М., Энергоатомиздат, 1981. – 416 с. - Краснощеков Е.А.,Сукомел А.С.Задачник по теплопередаче.Учебное пособие для вузов.-4-е изд.,перераб.,-М.: Энергия,1980. - 288 с.
- Сборник задач по процессам теплообмена в пищевой и холодильной промышленности./Г.Я.Данилова, В.Н.Филаткин, М.Г.Щербов, Н.А.Бучко.-М.: Агропромиздат, 1986. – 288 с.
4. ГІДРОГАЗОДИНАМІКА
- Характер сил, що діють в рідині. Поверхневі і об'ємні сили.
- Ідеальна рідина. Гідростатичний тиск. Закон Паскаля.
- Рівновага нестискуваної рідини в полі сил тяготіння. Абсолютний і надлишковий тиск. Вакуум.
- Сила тиску рідини на стінку. Закон Архімеда. Відносна рівновага рідини. Вимір тиску.
- Основні кінематичні характеристики рухомої рідини. Рівняння нерозривності.
- Два основні режими течії. Число Рейнольдса.
- Рівняння руху ідеальної рідини Ейлера.
- Рівняння руху реальної рідини. Рівняння Бернуллі для реальної рідини.
- Класифікація втрат натиску. Втрати натиску по довжині. Формула Дарсі.
- Закони опору в гладких і шорстких трубах. Місцеві опори. Формула Вейсбаха.
- Гідравлічний розрахунок трубопроводу. Витік рідини через отвори і насадки. Теорія гідравлічного удару. Формула Жуковського.
- Основні поняття про гідродинамічний граничний шар.
- Рівняння збереження маси, енергії і кількості руху для стискуваних потоків. Основні параметри газових течій. Безрозмірні параметри, число Маха і коефіцієнт швидкості. Швидкість звуку в газі. Закон звернення взаємодій.
Рекомендована література
- Константінов Ю.М., Гіжа О.О., Технічна механіка рідини і газу. / Київ, Вища школа., 2002. – 277 с.
- Мандрус В.І., Гідравлічні та аеродинамічні машини – Львів: Магнолія 2007. – 340 с.
- Дейч М.Е., Зарянкин А.Е. Гидрогазодинамика – М.: Энергоатомиздат, 1984.
- Гиргидов А.Д. Механика жидкости и газа (гидравлика). СПб.: Изд-во Политехн.ун-та. 2007. – 545 с.
- Завойко Б.М., Лещій Н.П. Технічна механіка рідин і газів: основні теоретичні положення та задачі. Львів. Магнолія, 2004. – 119 с.
- Повх П.Л. Техническая гидромеханика - М.,Машиностроение, 1986.
ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ
Рівень знань абітурієнтів за результатами вступного випробування оцінюється за 200-бальною шкалою.
При визначенні екзаменаційної оцінки члени екзаменаційної комісії дотримуються наступного:
· І рівень - початковий. Відповідь абітурієнта при відтворенні навчального матеріалу - елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення.
· II рівень - середній. Абітурієнт відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності
· III рівень—достатній. Абітурієнт знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Абітурієнт здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.
· IV рівень - високий. Знання абітурієнта є глибокими, міцними, узагальненими, системними, Абітурієнт уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.
Якісна характеристика дванадцятибальної шкали та стобальної шкали оцінювання знань наведена нижче:
Рівень навчальних досягнень |
12 бальна шкала |
сто бальної (від 100 до 200 балів) |
Критерій оцінювання навчальних досягнень абітурієнтів |
1 |
2 |
3 |
4 |
І. Початковий |
1 |
100¸107 |
Абітурієнт може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи. |
2 |
108¸115 |
Абітурієнт фрагментарне відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, повинен вибрати вірний варіант відповіді (на рівні "так-ні"), може самостійно знайти відповідь у тексті підручника |
|
3 |
116¸123 |
Абітурієнт відтворює менше половини навчального матеріалу, за допомогою викладача виконує елементарні завдання, може дати відповідь з кількох простих речень, відсутні сформовані вміння та навички |
|
II. Середній |
4 |
124¸134 |
Абітурієнт має початковий рівень знань, знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника, повторити за зразком певну операцію, дію, описує явища, процеси без пояснень причин, , здатен давати відповіді на прості, стандартні запитання, виявляє інтерес до навчального матеріалу |
5 |
135¸145 |
Абітурієнт знає більше половини навчального матеріалу, розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, знає основні дати, орієнтується в хронології, здатен використовувати під час відповіді допоміжні наочні матеріали, відповіді непослідовні та нелогічні |
|
6 |
146¸155 |
Абітурієнт виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу , може поверхово аналізувати події, процеси, явища і робити певні висновки, самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу, вміє застосовувати знання при розв'язуванні задач за зразком, користується додатковими джерелами |
|
III. Достатній |
7 |
156¸165 |
Абітурієнт правильно і логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, встановлює причинно-наслідкові зв'язки між ними, уміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовувати вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, правильно використовує термінологію, складає прості таблиці та схеми |
8 |
166¸175 |
Знання абітурієнта є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, логічно висвітлює події з точки зору смислового взаємозв'язку, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями. |
|
9 |
176¸186 |
Абітурієнт вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації, висловлює стандартну аргументацію при оцінці дій, процесів, явищ, чітко тлумачить поняття, виконує прості творчі завдання |
|
IV. Високий |
10 |
187¸192 |
Абітурієнт володіє глибокими і міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях, може визначати тенденції та протиріччя процесів, робить аргументовані висновки, критично оцінює окремі нові факти, явища, ідеї, , вирішує творчі завдання, відрізняє упереджену інформацію від об'єктивної, здатен сприйняти іншу позицію як альтернативну |
11 |
193¸198 |
Абітурієнт володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми, уміє застосувати вивчений матеріал для винесення власних аргументованих суджень. Здатен до самостійного вивчення матеріалу, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них
|
|
|
12 |
199¸200 |
Абітурієнт має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, користується широким арсеналом засобів доказів, своєї думки, вирішує складні проблемні завдання, схильний до системно-наукового аналізу та прогнозу явищ, вміє ставити і розв'язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї, користується широким арсеналом засобів доказів своєї думки, вирішує складні проблемні завдання, схильний до системно-наукового аналізу та прогнозу явищ, самостійно виконує науково-дослідну роботу, логічно та творчо викладає матеріал в усній та письмовій форм. |
При перевірці екзаменаційного білету підсумкова оцінка виставляється на основі кількості правильних відповідей на завдання І, ІІ та Ш рівнів.
Оцінка визначається за формулою: О = 100 + ,
де і = 1, 2, 3 рівні складності завдання; Кi – кількість вірних відповідей відповідного і-го рівня складності; qі – вага кожного коефіцієнта відповідного і-го рівня складності.
Особи, які без поважних причин не з’явились на вступний іспит у зазначений за розкладом час, а також ті, рівень знань яких було оцінено балами, нижче 124 балів за 200-бальною шкалою оцінювання знань до конкурсу не допускаються.