ОСНОВНІ ЗАДАЧІ ВСТУПНОГО ІСПИТУ
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВСТУПНОГО ІСПИТУ
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ВСТУПНОГО ІСПИТУ
1. КОМПРЕСОРНІ МАШИНИ
1.1. ПОРШНЕВІ КОМПРЕСОРИ
- Класифікація поршневих компресорів.
- Основні рівняння компресорних машин.
- Фізична та технічна роботи стиснення компресора.
- Теоретичні процеси стиснення поршневого компресора (ізотермічний, адіабатний, політропічний).
- Порівняння теоретичних процесів стиснення
- Робочий процес дійсного поршневого компресора.
- Мертвий об’єм циліндра і його вплив на продуктивність поршневого компресора.
- Гранична та припустима об’ємна межа стиснення газу в одному ступеню..
- Втрати тиску газу і їх вплив на продуктивність і економічність компресора.
- Вплив теплообміну при всмоктуванні на продуктивність поршневого компресора.
- Втрата об’ємної продуктивності через нещільності.
- Коефіцієнт подачі поршневого компресора. Чинники, що впливають на коефіцієнт подачі.
- Особливості процесів стиснення і розширювання з мертвого об’эму. Показники політроп процесів.
- Температурна межа стиснення газу в одному ступіню.
- Індикаторна потужність поршневого компресора. Визначення отужності по індикаторній діаграмі компресора.
- Середній індикаторний тиск поршневого компресора.
- Визначення потужності компресора по його індикаторній діаграмі.
- Вплив режимних параметрів на величину роботи, що витрачається.
- Вплив втрати тиску газу при всмоктуванні і нагнітанні на об'ємні і енергетичні показники поршневого компресора.
- Режим максимальної потужності поршневого компресора.
- Обробка індикаторної діаграми реального компресора. Визначення неполадок в роботі поршневого компресора по його індикаторній діаграмі.
- Енергетичні коефіцієнти поршневого компресора.
Зразки екзаменаційних завдань
01. Виберіть формулу, що визначає об'ємний коефіцієнт подачі поршневого компресора:
02. Яка формула визначає коефіцієнт, який враховує втрату продуктивності із-за дроселювання на всмоктуванні?
03. Укажіть формулу для визначення втрати тиску в клапанах.
Рекомендована література
- Френкель М.И. Поршневые компрессоры.– Л.: Машиностроение, 1969. – 744с.
- Пластинин П.И Поршневые компрессоры. Том 1.-М.”Колос”.2000.-455 с.
- Пластинин П.И.Теория и расчёт поршневых компрессоров. М.: 1987. - 271 с.
1.2. ВІДЦЕНТРОВІ ТА ОСЬОВІ КОМПРЕСОРИ
- Основні характеристики і області застосування турбокомпресорів
- Принцип дії динамічних компресорів.
- Класифікація турбокомпресорів по тиску, продуктивності, холодопродуктивності, по конструктивному виконанню і типу приводу
- Переваги і недоліки лопаткових компресорів по відношенню до поршневих.
- Рівняння кількості руху і моментів кількості руху турбокомпресорів.
- Рівняння енергії у відносному русі.
- Рівняння енергії у абсолютному русі осьового компресора.
- Повні параметри потоку або параметри гальмування.
- Процес стиснення газу у ступені турбокомпресора у T - S або І – Р діаграмі.
- Профіль. Конструктивні та газодинамічні параметри профілів.
- Грати кругові та кільцеві. Конструктивні та газодинамічні параметри грат.
- Класифікація грат профілів.
- Безрозмірні параметри відцентрового компресора.
- Внутрішній, ефективний і механічний ККД турбокомпресора.
- Принцип роботи і конструктивне виконання відцентрового компресора.
- Газодинамічний ККД турбокомпресора.
- Ступінь підвищення тиску в ступені відцентрового компресора.
- Конструктивні виконання робочого колеса і лопаток відцентрового компресора.
- Трикутники швидкостей робочого колеса відцентрового компресора.
01. У якому типі компресора підвищення тиску засноване на використанні сил інерції в потоці:
- поршневому;
- турбокомпресорі;
- гвинтовому;
- мембранному;
- ротаційному.
02. Просторові ґрати профілів турбокомпресора це :
- сукупність пересічних ґрат;
- сукупність прямокутних ґрат ;
- сукупність кільцевих або кругових ґрат;
- сукупність кільцевих або прямокутних ґрат ;
- сукупність пересічних кругових ґрат.
03. Ступінь реактивності ( коефіцієнт реактивності) - це відношення :
Рекомендована література
- Чистяков Ф.М. Центробежные компрессорные машины», Машиностроение. М.; 1969. - 328 с.
- Епиифанова В.И. «Компрессорные и расширительные турбомашины радиального типа», Машиностроение, М.: 1984. - 376 с.
- Селезнев К.П. «Теория и расчет турбокомпрессоров». Машиностроение, Л.: 1986. - 392 с.
1.3. ГАЗОТУРБИННІ УСТАНОВКИ
- Характеристику процесу в ступені, коефіцієнти швидкостей, реакції.
- Поняття про загальмовані параметри. Оптимальне відношення u/c1ad.
- Визначення колової, адиабатичної швидкостей.
- Характер зміни коефіцієнта реакції по висоті лопатки і по ходу газа.
- Кути лопаток вхідні, вихідні, кут установки лопатки, кут атакі.
- Визначення теплоперепадів у ступені, соплах, робочих лопатках.
- Трикутники швидкостей, їх будова.
- Визначення діаметрів, висот лопаток сопел, робочих лопаток.
- Визначення колової, осьової, рівнодіючої сил робочих лопаток та їх напряму.
- Розрахунки абсолютної, відносної швидкостей на вході і виході робочих лопаток.
- Визначення кутів потока газа у ступені.
- Характеристичне рівняння активного, реактивного, двовінцевого ступенів.
- Втрати енергії у соплах, робочих лопатках.
- Подоба режимів турбомашин, параметри подоби.
- Закрутка робочих лопаток, типи закрутки лопаток.
- Визначення напруги в робочих лопатках та валі турбомашини (розриваючої, згинаючої, крутіння).
- Підвищення показників ГТУ за допомогою регенерації тепла, проміжного підігріва або охолодження.
- Опорні підшипники, визначення їх вантажепідйомності, витрати та підігріву мастила, потужності тертя.
- Упорні підшипники, визначення їх вантажепідйомності, витрати та підігріву мастила, потужності тертя.
- Вплив типу підрізки на конфігурацію і параметри проточної частини багатоступінчатої турбіни
- Схеми ГТУ, визначення потужності та к.к.д., змінні режими ГТУ.
- Вплив зміни тиску та температури перед турбіною на її к.к.д., оберти потужність, витрату газу.
- Вплив зміни тиску за турбіною на її к.к.д., оберти ротора, потужність, витрату газу.
Зразки екзаменаційних завдань
01.
- колова сила р.к.,
- осьова сила,
- рівнодіюча сила,
- розриваюча сила,
- згинаюча сила.
02.
- теплоперепад у ступені,
- у робочому колесі,
- у соплах,
- у турбіні,
- утрата з виходною швидкістю.
03. Коефіцієнти швидкості φ,ψ визначають
- повну енергію,
- тертя на лопатках,
- кінетичну енергію,
- відносну втрату,
- кутовий коефіцієнт.
04. Визначити висоту лопатки l с.а. ГТ із витратою продуктів згоряння (Cp =1190 Дж/кг, m=0.245) G=40 кг/с при тиску й температурі за соплом Р1=7,3бар, Т1=1050 К, віяволості лопаток =12, швидкості газу на виході із сопла C1 = 425 м/с при куті швидкості α1 =140
Рекомендована література
- Романовський Г.Ф. та інш. Теорія та розрахунок парових і газових турбін. – Миколаїв: УДМТУ, 2002. – 292 с.
1.4. КОМПРЕСОРНІ СТАНЦІЇ ТА КОМПРЕСОРНІ УСТАНОВКИ
- Властивості газів, вміст вологі, здатність утворювати кристало-гідрати, мати потрійну точку.
- Суміш газів, визначення їх термодинамічних властивостей.
- Технологічна схема КУ, основне та допоміжна обладнення, їх місце у технологічній схемі.
- Технологічні схеми КС газової промисловості, обладнення схем - газозбірні, головні, проміжні, для сховищ і зрідження газу.
- Трубопроводи, їх вибір, допустимі швидкості газу, води у трубопроводах, визначення гідравличного опіру в трубопроводі.
- Характеристики місцевих опорів трубопровода.
- Розрахунок магістральних трубопроводів для траспортування природного газу, визначення продуктивності, діаметра та довжини.
- Номенклатура компресорних установок, які застосовуються, визначення потужностей компресорів.
- Вплив початкових та кінцевих параметрів на продуктивність і потужність компресора
- КУ хімічних виробництв - виробництво аміаку, синтетичних волокон, поліетілену, кіслот, повітрерозділяючи установки.
- Охолоджуючи системи КУ, вимоги до якості води, характеристики якості води.
- Охолоджувачи, визначення навантаження, поверхні нагріву, витрати води, кількості випавшої вологи.
- Ресивери, їх призначення та розрахунок.
- Насоси, їх характеристики, вибір насосів, поняття про коефіцієнт швидкохідності, розрахунок потужності, припустимої висоті всмоктування.
- Системи змащення КУ, типи мастил та їх застосування, вимоги до якості та характеристики якості мастил, вибухобезпечність.
- Привід компресорів, типи приводів та умови вибору двигуна.
- Характеристики електродвигунів, побудова механічної характеристики, визначення часу розгону, зупинки двигуна.
- Характеристики теплових двигунів компресорів, паливо, яке застосовується.
- Склад рідкого, газоподібного палива, застосування властивостей цетану, ізооктану для визначення експлуатаційних характеристик палива.
- Визначення механо-ізотермічного, адіабатичного, внутрішного та гідравличного к.к.д.
- Газомоторкомпресори, визначення подуктивності та потужності на режимах регулювання
- Застосування вібро-акустичних характеристик для визначення стану роботи турбокомпресорної машини.
- Визначення добової, річної продуктивності станції по графіку навантаження.
- Визначення добового, річного споживання електроенергії і води по графіку навантаження станції.
- Визначення собівартості обробки газу на КС.
Зразки екзаменаційних завдань
01.
- об'єм ресивера;
- витрата води;
- навантаження на охолоджувач;
- опір трубопроводу;
- витрата газу.
02. Компресор ВП2-10/9 ?
- газовий,
- повітряний,
- аміачний,
- фреоновий,
- водневий.
03.
- допустимої висоти всмоктування насоса;
- коефіцієнт швидкохідності насоса;
- необхідний об'єм|обсяг| ресивера;
- потужність насоса;
- запас по кавітації
04. Визначити теплове навантаження Q охолоджувача компресора ВП 3-20/9 знижуючого температуру повітря від t1=1700С і влаговмісті d1= 16 г/кг до температури t2 = 350С і влаговмісті d2= 5 г/кг.
Рекомендована література
- Рахмилевич З.З. Компрессорные установки. М: Химия, 1989. 272 с.
- Шаммазов А.М. и др.Проектирование и эксплуатация насосных компрессорных станций. М., Недра, 2003.404. с.
- Храпач Г.Х. Эксплуатация компрессорных установок. М. Недра, 1972. 280 с.
2. ТЕХНІЧНА ТЕРМОДИНАМІКА
- Характеристичні рівняння стану та методи їх узагальнення. Термодинамічна поверхня та квазістатичний процес. Діаграми стану речовини та їх практичне застосування.
- Внутрішня енергія та її особливості. Теплота та робота як форми передачі енергії. Узагальнена робота. Деформаційна робота та її графічне зображення в p – v діаграмі.
- Перший закон термодинаміки як закон збереження та перетворювання енергії термомеханічних систем. Аналітичні форми запису першого закону та основні формулювання. Круговий процес та принцип еквівалентності тепла та роботи.
- Функції процесу та функції стану в технічній термодинаміці.
- Теплоємність речовини як функція процесу. Теплоємність ідеального газу. Рівняння першого закону через окремі похідні.
- Перший закон термодинаміки для стаціонарного потоку . Ентальпія. Технічна робота. Графічне зображення технічної роботи в діаграмі p – v
- Фізичні уявлення про різний агрегатний стан речовини. Ідеальний газ та його особливості. Закони ідеального газу. Рівняння стану ідеального газу. Властивості внутрішньої енергії та ентальпії ідеального газу.
- Ентропія ідеального газу. Теплова діаграма Т- s та її властивості.
- Реальний газ та його особливості. Граничні криві. Насичена рідина та насичена пара. Рівень сухості пари. Критична точка.
- Аналіз процесу пароутворення. Волога насичена пара. Рівняння Клапейрона – Клаузіуса для фазового переходу. Діаграми p – v Т- s та їх використання.
- Проблема теплового двигуна. Необхідні та достатні умови для реалізації циклічних процесів. Поняття оборотних та необоротних процесів. Нерівновага, як джерело необоротності.
- Формулювання другого закону. Еквівалентність різних формулювань.
- Оборотний цикл Карно та його особливості. Теорема Карно та висновки з неї. Інтеграл Клаузіуса та поняття ентропії. Абсолютна термодинамічна температура та термодинамічна шкала Кельвіна. Об’єднане рівняння першого та другого законів. «Золоте правило термодинаміки».
- Другий закон термодинаміки для необоротних процесів. Інтеграл Клаузіуса для необоротних процесів. Принцип зростання ентропії системи в реальних процесах.
- Оборотні цикли термотрансформаторів тепла. Коефіцієнти перетворювання енергії (термотрансформації). Цикли прямі та зворотні. Рівень термодинамічної досконалості системи. Відношення робіт розширення та стиснення оборотного циклу, як критерій рівню термодинамічної досконалості циклів.
- Загальні застави дослідження термодинамічних процесів. Аналіз ізобарного, ізохорного, ізотермічного та адіабатного процесів з ідеальним та реальним газами. Розрахунок енергетичних ефектів та графічне зображення процесів в діаграмах стану p – v, Т- s, h – s.
- Політропічні процеси з ідеальним газами та їх аналіз . Аналіз процесів в газових компресорах.
- Аналіз процесу адіабатного дроселювання. Теоретичні засади та практичне використання.
- Диференційний та інтегральний ефекти Джоуля – Томсона. Температура інверсії та крива інверсії. Графічне відображення процесу в діаграмах стану.
- Суміші ідеальних та реальних газів. Вологе повітря та його властивості. Діаграма h – d вологого повітря.
- Термодинаміка стаціонарного потоку. Практичне використання в енергетичних та холодильних системах. Рівняння нерозривності потоку. Взаємне перетворювання потенційної та кінетичної енергій в соплах та дифузорах. Швидкість потоку на виході із сопла.
- Аналіз процесів витікання газу та пари в соплах. Критична швидкість. Сопла та дифузори Лаваля. Критерій Маха. Вплив сили тертя на швидкість.
- Перетворення теплової енергії в механічну за допомогою циклічних процесів. Практична недоцільність використання циклу Карно.
- Цикли паросилових установок. Цикл Ренкіна – основний цикл теплової енергетики. Схема та графічне відображення в діаграмах стану. Методи підвищення термічного коефіцієнту корисної дії. Подвійний перегрів пари.
- Регенерація тепла , як загальний метод підвищення коефіцієнтів термотрансформації циклів. Регенеративний цикл Карно.
- Регенерація теплоти в циклі Ренкіна. Теплофікаційні , паро газові та бінарні цикли теплосилових установок.
Зразки екзаменаційних завдань
01. Які значення може приймати холодильний коефіцент ЕК?
- ЕК = 1;
- ЕК = нескінченності;
- ЕК = 0;
- 0 < ЕК < нескінченності.
02. Ефективність якого циклу визначається виразом:
- холодильного;
- комбінованого;
- теплонасосного;
- прямого.
03. Робота розширення, що здійснюється робочим тілом в прямому або зворотному циклі, правильно вказана у вигляді площі на рисунку:
- А;
- A i B;
- C;
- A, B i D;
- D;
- B.
04. Визначити теоретичну потужність, що витрачається холодильною установкою, яка працює за циклом Карно і має холодопродуктивність 60 кВт при температурі випарювання мінус 22 °С і температурі конденсації 20 °С. Відповідь дати в кВт.
Рекомендована література
- Булянда О.Ф. Технічна термодинаміка. / К., Техніка, 2006-315.
- Петраш В.Д., Нікульшин Р.К., Морозюк Т.В., Кравченко. Термодинаміка у задачах і розв’язаннях. /О., ВМВ., 2007-207 с.
- Кириллин В.А., Сычев В.В., Шейдлин А.Е. Техническая термодинамика ./ М., Машиностроение, 1983. – 472 с.
- Гуйго Э.Н. и др. Теоретические основы хладотехники. Термодинамика./ М., Машиностроение, 1986.
- Биляев Н.М. Термодинамика .- К.: Вища шк. Головне изд-во: 1987. – 344 с
3. ТЕПЛОМАСООБМІН
- Теплопровідність. Механізм передавання тепла теплопровідністю. Градієнт температури. Закон Фур’є. Тепловий потік, щільність теплового потоку. Коефіцієнт теплопровідності. Диференційне рівняння теплопровідності. Умови однозначності.
- Стаціонарна теплопровідність в однорідній плоскій, циліндричній та сферичній стінках. Тепловий потік у багатошаровій стінці.
- Теплопровідність в ребрі. Коефіцієнт ефективності ребра. Тепловий потік від поверхні ребра,ребристої стінки.
- Теплопровідність при нестаціонарному режимі. Зовнішня і внутрішня задача теплопровідності. Регулярний режим охолодження (нагрівання).
- Конвективний теплообмін. Вільний і вимушений рух рідини. Товщина граничного шару. Числа і рівняння подібності.
- Тепловіддача при русі рідини вздовж плоскої поверхні. Тепловіддача при поперечному обтіканні одиночних труб і трубних пучків.
- Тепловіддача при вимушеній течії рідини в трубах і каналах. Ділянка гідродинамічної стабілізації. Ламінарний, турбулентний і перехідний рух.
- Тепловіддача при вільному русі рідини. Тепловіддача в необмеженому просторі. Визначальний розмір тіла. Тепловіддача в обмеженому просторі. Теплообмін при кипінні рідини. Об’ємне і поверхневе кипіння. Бульбашковий і плівковий режим кипіння. Залежність теплового потоку від величини температурного напору. Відривний діаметр бульбашки. Коефіцієнт тепловіддачі при бульбашковому кипінні у великому об’ємі.
- Теплообмін при конденсації пари. Плівкова і крапельна конденсація. Визначення товщини плівки конденсату і локального значення коефіцієнта тепловіддачі. Вплив перегріву і вологості пари. Вплив стану поверхні. Вплив швидкості і напрямку руху пари на коефіцієнт тепловіддачі.
- Теплообмін випромінюванням. Види променевих потоків. Абсолютно чорне тіло, сіре тіло. Основні закони теплового випромінювання - закон Планка, закон Стефана-Больцмана, закон Кірхгофа. Променевий тепловий потік. Середні кутові коефіцієнти випромінювання. Теплообмін випромінюванням при наявності екранів.
- Теплообмінні апарати. Види теплообмінних апаратів.Види та порядок теплового розрахунку. Середній температурний напір.Коєфіцієнт теплопередачі. Порівняння прямотоку з протитоком.
Зразки екзаменаційних завдань
01. З якого боку слід здійснювати обребріння з метою інтенсифікації теплопередачі, якщо Alfa1 << Alfa2?
- зі сторони Alfa2;
- з обох боків;
- залежить від роду рідини;
- залежить від матеріалу поверхні;
- зі сторони Alfa1.
02. Який механізм передачі тепла в металах і їх сплавах?
- хаотичний рух і зіткнення окремих молекул;
- негармонічні пружні коливання;
- рух вільних електронів;
- дифузія молекул;
- пружні акустичні хвилі.
03. Регулярний режим охолодження (процес не залежить від початкового розподілу температур в тілі) наступає при:
04. Вода рухається в трубі діаметром 30 мм при середній температурі 80 оС ( Lambda = 0,674 Вт/(м•К). Коефіцієнт тепловіддачі від води до стінці труби складає Alfa = 400 Вт/(м2К). Визначити значення числа Нуссельта.
Рекомендована література
- Погорєлов. А.І. Тепломасообмін (основи теорії і розрахунку). Львів, Новий Світ-200, 2000. – 140 с.
- Лабай В.Й., Тепломасообмін., Львів: Тріада плюс 2004. – 260 с.
- Исаченко В.П., Осипова В.А., Сукомел. А.С. Теплопередача. М., Энергоатомиздат, 1981. – 416 с.
- Краснощеков Е.А.,Сукомел А.С.Задачник по теплопередаче.Учебное пособие для вузов.-4-е изд.,перераб.,-М.: Энергия,1980. - 288 с.
- Сборник задач по процессам теплообмена в пищевой и холодильной промышленности./Г.Я.Данилова, В.Н.Филаткин, М.Г.Щербов, Н.А.Бучко.-М.: Агропромиздат, 1986. – 288 с.
4. ГІДРОГАЗОДИНАМІКА
- Характер сил, що діють в рідині. Поверхневі і об'ємні сили.
- Ідеальна рідина. Гідростатичний тиск. Закон Паскаля.
- Рівновага нестискуваної рідини в полі сил тяготіння. Абсолютний і надлишковий тиск. Вакуум.
- Сила тиску рідини на стінку. Закон Архімеда. Відносна рівновага рідини. Вимір тиску.
- Основні кінематичні характеристики рухомої рідини. Рівняння нерозривності.
- Два основні режими течії. Число Рейнольдса.
- Рівняння руху ідеальної рідини Ейлера.
- Рівняння руху реальної рідини. Рівняння Бернуллі для реальної рідини.
- Класифікація втрат натиску. Втрати натиску по довжині. Формула Дарсі.
- Закони опору в гладких і шорстких трубах. Місцеві опори. Формула Вейсбаха.
- Гідравлічний розрахунок трубопроводу. Витік рідини через отвори і насадки. Теорія гідравлічного удару. Формула Жуковського.
- Основні поняття про гідродинамічний граничний шар.
- Рівняння збереження маси, енергії і кількості руху для стискуваних потоків. Основні параметри газових течій. Безрозмірні параметри, число Маха і коефіцієнт швидкості. Швидкість звуку в газі. Закон звернення взаємодій.
Зразки екзаменаційних завдань
01. При обчисленні числа Рейнольдса використовують середню швидкість
- між початком і закінченням досліду;
- між входом і виходом з каналу;
- по живому перетині каналу;
- середнє інтегральне значення швидкості в різних перетинах;
- середнє арифметичне значення швидкості в різних перетинах.
02. Критична швидкість газового потоку – це:
- швидкість газу при температурі Т = 0;
- швидкість газу при температурі Т=Т0;
- швидкість газу при звуковому плині;
- мінімальна швидкість газу;
- максимальна швидкість газу.
03. Рівняння Вейсбаха призначене для розрахунку втрат
- П'єзометричного напору;
- Статичного напору;
- Динамічного напору;
- Гідростатичного напору;
- Повного напору
04. Визначити силу надмірного тиску води (у кілоньютонах) на плоску вертикальну стінку шириною в=3,0 м, при глибині води Н=3,2 м. Густина води Ro = 1000 кг/м3.
Рекомендована література
- Константінов Ю.М., Гіжа О.О., Технічна механіка рідини і газу. / Київ, Вища школа., 2002. – 277 с.
- Мандрус В.І., Гідравлічні та аеродинамічні машини – Львів: Магнолія 2007. – 340 с.
- Дейч М.Е., Зарянкин А.Е. Гидрогазодинамика – М.: Энергоатомиздат, 1984.
- Гиргидов А.Д. Механика жидкости и газа (гидравлика). СПб.: Изд-во Политехн.ун-та. 2007. – 545 с.
- Завойко Б.М., Лещій Н.П. Технічна механіка рідин і газів: основні теоретичні положення та задачі. Львів. Магнолія, 2004. – 119 с.
- Повх П.Л. Техническая гидромеханика - М.,Машиностроение, 1986
ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ
Оцінювання знань абітурієнтів з вступних дисциплін здійснюється за стобальною шкалою оцінювання (шкала від 100 до 200 балів).
При визначенні екзаменаційної оцінки члени екзаменаційної комісії дотримуються наступного:
- І рівень - початковий. Відповідь абітурієнта при відтворенні навчального матеріалу - елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення.
- II рівень - середній. Абітурієнт відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності
- III рівень - достатній. Абітурієнт знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Абітурієнт здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.
- IV рівень - високий. Знання абітурієнта є глибокими, міцними, узагальненими, системними, Абітурієнт уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.
Якісна характеристика дванадцятибальної шкали та стобальної шкали оцінювання знань наведена нижче:
Рівень навчальних досягнень |
12 бальна шкала |
сто бальної (від 100 до 200 балів) |
Критерій оцінювання навчальних досягнень абітурієнтів |
1 |
2 |
3 |
4 |
І. Початковий |
1 |
100 - 107 |
Абітурієнт може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи. |
2 |
108 - 115 |
Абітурієнт фрагментарне відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, повинен вибрати вірний варіант відповіді (на рівні "так-ні"), може самостійно знайти відповідь у тексті підручника |
|
3 |
116 - 123 |
Абітурієнт відтворює менше половини навчального матеріалу, за допомогою викладача виконує елементарні завдання, може дати відповідь з кількох простих речень, відсутні сформовані вміння та навички |
|
II. Середній |
4 |
124 - 134 |
Абітурієнт має початковий рівень знань, знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника, повторити за зразком певну операцію, дію, описує явища, процеси без пояснень причин, , здатен давати відповіді на прості, стандартні запитання, виявляє інтерес до навчального матеріалу |
5 |
135 - 145 |
Абітурієнт знає більше половини навчального матеріалу, розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, знає основні дати, орієнтується в хронології, здатен використовувати під час відповіді допоміжні наочні матеріали, відповіді непослідовні та нелогічні |
|
6 |
146 - 155 |
Абітурієнт виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу , може поверхово аналізувати події, процеси, явища і робити певні висновки, самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу, вміє застосовувати знання при розв'язуванні задач за зразком, користується додатковими джерелами |
|
III. Достатній |
7 |
156 - 165 |
Абітурієнт правильно і логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, встановлює причинно-наслідкові зв'язки між ними, уміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовувати вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, правильно використовує термінологію, складає прості таблиці та схеми |
8 |
166 - 175 |
Знання абітурієнта є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, логічно висвітлює події з точки зору смислового взаємозв'язку, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями. |
|
9 |
176 - 186 |
Абітурієнт вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації, висловлює стандартну аргументацію при оцінці дій, процесів, явищ, чітко тлумачить поняття, виконує прості творчі завдання |
|
IV. Високий |
10 |
187 - 192 |
Абітурієнт володіє глибокими і міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях, може визначати тенденції та протиріччя процесів, робить аргументовані висновки, критично оцінює окремі нові факти, явища, ідеї, , вирішує творчі завдання, відрізняє упереджену інформацію від об'єктивної, здатен сприйняти іншу позицію як альтернативну |
11 |
193 - 198 |
Абітурієнт володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми, уміє застосувати вивчений матеріал для винесення власних аргументованих суджень. Здатен до самостійного вивчення матеріалу, самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них |
|
12 |
199 - 200 |
Абітурієнт має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, користується широким арсеналом засобів доказів, своєї думки, вирішує складні проблемні завдання, схильний до системно-наукового аналізу та прогнозу явищ, вміє ставити і розв'язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї, користується широким арсеналом засобів доказів своєї думки, вирішує складні проблемні завдання, схильний до системно-наукового аналізу та прогнозу явищ, самостійно виконує науково-дослідну роботу, логічно та творчо викладає матеріал в усній та письмовій форм. |
При перевірці екзаменаційного білету підсумкова оцінка виставляється на основі кількості правильних відповідей на завдання І, ІІ та III рівнів. Оцінка визначається за формулою:
де і = 1, 2, 3 рівні складності завдання; Кi – кількість вірних відповідей відповідного і-го рівня складності; qі – вага кожного коефіцієнта відповідного і-го рівня складності.
Особи, які без поважних причин не з’явились на вступний іспит у зазначений за розкладом час, а також ті, рівень знань яких було оцінено балами, нижче 124 балів за 200-бальною шкалою оцінювання знань до конкурсу не допускаються.